Війна
Читателей: 26
Инфо

Старенька мати у вікна все виглядає-
Від сина звісточку свого вона чекає.
Один лишився він, один у неї
Всіх інших вже Господь забрав до себе.

   Багато в неї їх було, багато-
   Щасливий батько був старий та стара мати,
   Але прийшла вона- війна проклята!...
   І діти всі пішли враз воювати.

Найстарший ліг відразу на кордоні-
Десь у окопі, десь у чистім полі.
Лишилася дружина й малі діти...
Загинули, коли фашист почав бомбити.

   Через півроку зі сльозами листоноша
   Дві похоронки принесла, коли пороша
   Вкривала землю, ніби мати сина,
   Коли малого на руках носила.

Донька: одна-єдина, серцю мила-
Сестричкою пішла, як не просила
Сльозами на колінах стара мати...
Убили, згвалтували чорні кати...

   Тепер тікають по селі ті німці
   І гонять люд наш у полон, як вівців.
   Горять поля, хати, яри- скрізь сморід...
   Старенька мати у дворі в калюжі крові.

Хатина-мазанка горить-палає,
Ніхто вже сина у дворі там не чекає.
Вона проплакала з учора і до ранку-
Прийшла останняя у двір цей похоронка.

© Микитченко Роман, 24.06.2014. Свидетельство о публикации: 10050-97728/240614

Комментарии (6)

Загрузка, подождите!
1
Ответить

Просто молодчина., прямо слёзы на глазах!!!привет

2
Собкор
Ответить

Да, до слёз, иначе не скажешь...

3
Ответить

Эта тема меня тоже очень трогает… Спасибо за такую оценку!

4
Ответить

Спасибо большое за теплые слова, Юрий!!!

5
Ответить

Спаси, сохрани, Господи, от войн и террора!
Спасибо, Роман, за это замечательное стихотворение! +8)))

6
Ответить

Очень рад, что не оставил Вас равнодушной к этому произведению.Да, пусть будет мир на всей планете.И наши дети никогда не увидели проливание человеческой крови.

Загрузка, подождите!
Добавить комментарий

 
Подождите, комментарий добавляется...