Из И-нета

Чи то праматір Індоєвропейства?
Рідною мовою / Стихи на других языках / Читателей: 3
Инфо

Чи то праматір Індоєвропейства?

Сиджу в наметику посеред поля,
Дощі ідуть, - неначе восени,
Стежки в багні, -, неначе спільна доля,
Яка наснилася в страшному сні,

Довкола степ, полілений на клапті,
Дощ шурхотить, мов миші на току,
Спить посивіле, зморене багаття,
Жук з Колорадо – тільки й радість – байстрюку…

Ото навкруг – громадськії городи,
Ото навкруг – Вкраїна, любий мій,
Оті дощі – то сльози наші горді,
Які не втримати, якби й хотів;

Чи то праматір Індоєвропейства?
Чи то – згвалтована земля полян?
Ми ідемо межею лицедійства,
За нею йде межі обман…

Доля-стодоля, де ж ти забарилась?
Гей-гей, сто перша, що дощем проллєш?
Коли розправиш свої древні крила?
Песні печалі та надій гукнеш?

Гей-гей, стокрила, де ж ми будем браття?
Гей-гей, стоглава, хто твій отаман?
___________________
Куйовдить вітер зморене багаття
І засіває вистиглий бур’ян…

© Александр Приймак, 24.03.2015. Свидетельство о публикации: 10050-109626/240315
Метки: Гордость, Грусть, Страдания

Комментарии (0)

Добавить комментарий

 
Подождите, комментарий добавляется...