Іде нащадок
Философская лирика / Читателей: 5
Инфо

Невже це мій уже останній рік?                
Вчепилася, немов вовки в кобилу,          
зграя хвороб.  Не милий мені вік,              
стражденне тіло покидають сили,                  
не допоможуть ліки й молитви –                                
народжені, колись повинні вмерти.                    
Від вас я йду, і не примну трави,            
ще непорочних ваших кілометрів,                                            
а ви, з ким віру сіяли й добро,              
ділили радість, горе і хлібину,                          
собі візьміть мої  любов й перо,                  
збудіть, брехнею приспану Людину,              
щоб гнати гнид із України геть,                    
щоб пораділи «там» святі і душі.
Косу клепає може й моя смерть…
Іде нащадок, поступитись мушу.

  2018 р.

© Cынсела, 12.03.2018. Свидетельство о публикации: 10050-158585/120318

Комментарии (2)

Загрузка, подождите!
1
Ответить

Сподобалось. Дякую.
привет

2
Regul14.03.2018 06:17
Ответить

По-перше, бажаю Вам міцного здоровя! І нехай створяться Вашим пером ще багато творів для сучасників. Давайте звільнимо Україну від гнид зараз, щоб нащадки були здоровими і вільними.))вот, это тебе

Загрузка, подождите!
Добавить комментарий

 
Подождите, комментарий добавляется...