Одеса
Читателей: 39
Инфо

Поету Владиславі Ільїнській

Вечір злітає з неба, як білий птах.
Рання весна розчинює СНІД у венах.

Я повертаюсь…
Тур по чужих містах –
Тільки нікчемний привід моїх повернень.

Я відкриваю рота дверей старим
Вогким квартирам у конопляних хащах.

Я розгрібаю в ямах Привозу - Крим,
Я випиваю море з очей пропащих

Юних постмодерністів…
Старий стрит-арт
П’яним бомжем розмазав себе по стінках.

Я усвідомив: фініш – насправді старт, -
Тільки коли добіг до твого будинку.

Я не згадаю, скільки програв боїв.
Я не розкажу, де я свій меч залишив.

Кіт біля ганку схуд, бо давно не їв,
А кошеняток зжерли голодні миші.

Втім, зостається істинне диво – ти:
Вічна і тиха, наче в степах афганка.

Щоб я робив, якби не твої мости?
Щоб я робив, якби не твої світанки?

… Я б закопав у землю свій труп і спав,
Дивлячись сни – прекрасні і нескінченні:

Як серед жлобських пляжів і м’ятих трав
Ти розпускаєш дикі свої кучері.

30 березня 2015 р.

© Евгения Бильченко, 31.03.2015. Свидетельство о публикации: 10050-109999/310315

Комментарии (0)

Добавить комментарий

 
Подождите, комментарий добавляется...